Коротка пам’ятка для вчителів, які працюють із дітьми під час війни. 9 правил

ПОРАДИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

1.              Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу. Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.

2.              Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.

3.              Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом.  Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.

4.              Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води.

Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.

1.              Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне. До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.

2.              Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.

Детальніше...https://nus.org.ua/articles/korotka-pam-yatka-dlya-vchyteliv-yaki-pratsyuyut-iz-ditmy-pid-chas-vijny-9-pravyl/

 

Війна приносить в життя дітей втрату, невизначеність, активізує страх та тривогу. Діти втрачають звичну повсякденність та впорядкованість життя. Зазвичай відчуття безпеки та захищеності діти шукають у своїх батьків.

Пропонуємо кілька порад щодо того, як підійти до розмови з дитиною про війну.

1. Надавайте інформацію відповідно до віку дитини та подбайте, щоб вона не ретравмувала дитину. 

Діти з найменшого, дошкільного віку, мають право знати, що відбувається у їхній країні, але дорослі також мають відповідальність убезпечити їх від небезпечного контенту. Говоріть з дітьми зрозумілою їм мовою, через казки та історії, де наприклад, козаки боролися проти зла, захищали свою землю (“Котигорошко”, “Чарівні історії про козаків” тощо). Під час розмови стежте за реакціями дитини та будьте чутливими до її рівня тривоги. Це нормально, якщо ви дуже переживаєте через те, що відбувається, але пам’ятайте, що діти сприймають емоційні сигнали від дорослих, тому говорячи з дитиною, намагайтеся тримати контроль над емоціями. Нагадайте, що багато людей наполегливо працюють не лише в Україні, а й у всьому світі, щоб закінчити війну. 

2. Дбайте про медіагігієну та медіаграмотність вашої дитини в умовах війни. 

Будьте уважними до того, яку інформацію отримують діти, прислухайтеся до їхніх розмов, аналізуйте їхні запитання до вас. Діти можуть отримувати інформацію з різних джерел, тому важливо уточнювати у вашої дитини,  звідки вона дізналася ту чи іншу інформацію і якщо вона неточна або неправдива - виправити це. Можна почати з таких запитань: «Це цікава думка. Розкажи, чому ти так думаєш?», «Мені важливо почути твою думку про це…», «Як ти думаєш, де ми можемо отримати більше інформації про це?». Навчіть дитину тому, що таке медіаграмотність та критичне мислення, розкажіть про те, як і для чого можуть поширюватися фейки. Саме тоді, коли дитина запитує, висуває гіпотези, шукає причини - вона мислить, важливо скеровувати дитину та вчити перевіряти знайдену інформацію у різних джерелах, які вважаються достовірними. Нагадайте дитині, що вона може поговорити з вами чи іншим значимим дорослим, коли захоче. 

 Детальніше...https://www.unicef.org/ukraine/stories/how-to-talk-to-children-about-war

19 травня українці відзначають Всесвітній день вишиванки

Шановні  українці! Щиро вітаємо усіх з Всесвітнім днем вишиванки!

Вишиванка для українців завжди була споконвічним національним  символом та святинею, особливим зв’язком поколінь та підґрунтям для розквіту патріотичних переконань. В умовах сьогодення вишиванка є символом віри, надії, любові, сміливості, боротьби та перемоги.

Одягайте вишивану на свято та у будень! Бережіть свою душу та тіло!

Вишиванка - духовна броня українців, яка захищає у всі віки наших воїнів. Вишиванка була оберегом у дружинників наших князів, у славних українських козаків, у бійців армій УНР та ЗУНР, Української повстанської армії. У наш час українські бійці теж вдягають вишиванку під військову форму як оберіг, як захист від ворожих куль.

Пишаємось, що ми українці!

Пишаємось Героями, які боронять нас від московської орди!

Віримо у нашу перемогу та могутню Україну!

Всім нам мирного неба після перемоги над рашистською нечестю!

Слава Україні!

Героям слава!

 

ІІІ Міжнародна науково-практична конференція "Інновації в освіті: реалії та перспективи розвитку"

 

 20 травня в Західноукраїнському національному університеті розпочала роботу ІІІ Міжнародна науково-практична конференція "Інновації в освіті: реалії та перспективи розвитку". У ході конференції, організованої колективом кафедри освітології і педагогіки,  науковці працюватимуть у семи секціях:
сучасні технології навчання і виховання: український та світовий досвід;
інновації у вищій освіті: стратегії та технології;
історія освіти: погляд та інновації в освітній діяльності та управлінні;
управління освітою в сучасному світі та інноваційний розвиток суспільства;
розвиток професійної компетентності в умовах післядипломної освіти;
фізична культура в системі гуманітарної освіти;
психологія та соціальна робота: нові ідеї та наукові досягнення.
Перший проректор ЗУНУ Микола Шинкарик звернувся до учасників: "Відрадно, що конференція, яка відбувається за участі українських та закордонних вчених має на меті обговорити сучасний стан освіти й окреслити перспективи розвитку. Переконаний, що такий діалог буде результативним, адже на часі будувати нові стратегії".

У конференції беруть участь науковці, аспіранти, студенти зво та науково-дослідних установ, а також фахівці-практики, які активно займаються дослідженнями у сфері суспільних, психолого-педагогічних наук. Мета конференції – об’єднати науковців з різних міст України і закордону для обміну науковими доробками і жвавих дискусій.

Детальніше...https://www.wunu.edu.ua/news/21966--mzhnarodna-naukovo-praktichna-konferencja-nnovacyi-v-osvt-realyi-ta-perspektivi-rozvitku.html

 Життя в умовах стресу: психологиня дала поради, як допомогти собі під час війни

Жити у перманентному стресі важко та складно. Психологи регулярно дають поради, як допомогти самому собі.

"Вже немає далекоглядних планів, тому що є лише один план – пережити день. Життя в умовах стресу виснажує, а на 12 день ми всі можемо спостерігати деякі зміни настрою та адаптаційні реакції", — пише у своєму блогу психологиня Марина Іванова.

Як підтримати себе?

1. Рутинні дії

Не нехтуйте режимом, якщо у вас є можливість. Структура дня знижує тривожність за рахунок того, що життя стає трохи передбачуваним, є відчуття контролю за ситуацією.

2. Робіть те, що можна, коли хочеться.

Це повертає почуття самоконтролю. Отже, якщо можете і хочете спати – спіть, якщо є бажання та можливість піти у душ – йдіть.

3. Допомагайте тим, кому складніше, ніж вам.

Це допомагає повернути відчуття особистої цінності та одночасно переключитися зі своїх відчуттів на відчуття оточення, що теж поновлює психологічну стабільність.

4. Намагайтеся помічати щось хороше.

На контрасті зараз це, як не дивно, не так і складно. Бо в умовах війни дуже змінилися цінності та пріоритети, а тому навіть якщо вам вдалося випити чашку смачного чаю чи поговорити з близькими – це вже як джекпот сьогодні. Концентруючись не лише на тривожних новинах, ми підтримуємо себе та свою психіку у стабільному стані.

5. Не бійтеся мріяти та будувати плани на "після війни".

Все це колись скінчиться, а тому ми маємо бути готові до життя. А коли маємо мету попереду, нам легше пережити складнощі.

Детальніше...https://tsn.ua/lady/news/obschestvo/zhittya-v-umovah-stresu-psihologinya-dala-poradi-yak-dopomogti-sobi-pid-chas-viyni-2002609.html

 

 "Далі буде краще," — військовий психолог про підтримку психологічного стану під час війни

Які емоції під час війни є нормальними, а які ні?

Будь-яка психотравматична подія викликає стрес. Людина починає підлаштовуватися під нові умови і приблизно за місяць звикає. Адаптація є нормальною для будь-якої людини. Якщо відбувається дезадаптація, тобто людина не може прийняти ситуацію, що склалася, вона потребує кваліфікованої психіатричної допомоги.

"Будь-які емоції є нормальними"

У стані сильного стресу будь-які емоції є нормальними, незвичною є їхня відсутність. Головне — навчитися спрямовувати емоції, адже часом буває забагато злості від того, що людина хоче вбити ворога. Втім, замість того, щоб брати зброю і йти воювати, вона починає злитись і дратувати людей, які знаходяться поруч. Це не допомагає.

Іноді трапляється емоційне загострення. Наприклад, людина може перебувати у постійному страху. Є люди, які свідомо не хочуть виїздити зі свого дому у безпечне місце і жаліються, що їм дуже страшно. Вони не хочуть їхати в безпеку, розуміючи, що там буде дискомфортно. Тобто їм комфортно, але небезпечно, а треба змінити на "безпечно і може бути дискомфортно". Дуже важливо, аби цивільні свідомо переходили в безпеку. Героїчно сидіти у Києві з постійним відчуттям страху — неефективно. Коли людині страшно, у неї замість ділянки мозку, яка задіяна в критичному мисленні, працює лімбічна система, що відповідає за емоції. Якщо людина змусить себе переїхати у безпечне місце, вона зможе знову підключити раціональний мозок і бути більш ефективною.

Зараз багато говорять про емоційні коливання. Як зарадити в такому випадку? Чи можливо себе якось підтримати при потраплянні у "емоційну яму"?

Емоційні гойдалки — звична річ. Емоції мають змінювати одна іншу — це нормально. Людина не може постійно радіти чи сумувати. Під час війни коливання настрою загострюються: людина вже не радіє — у неї ейфорія, вона не сумує — сприймає новину з жахом. Втім, це теж нормально. Важливо виганяти всі ці емоції: хочеться поплакати — плачте, хочеться посумувати — посумуйте. Емоції послідовно змінюватимуть одна одну, їх важливо проживати і відпускати, аби залишатися в ресурсі.

Детальніше...https://suspilne.media/221165-dali-bude-krase-vijskovij-psiholog-pro-pidtrimku-psihologicnogo-stanu-pid-cas-vijni/

 Повернення до школи під час війни. Правила організації навчання від психолога

З понеділка одеські школярі повернуться до навчання у дистанційному форматі. Думки батьків розділилися: одні вважають, що ніякого навчання під час війни бути не може, інші – що діти мають навчатися незважаючи ні на що. Психологи ж підтримують відновлення навчального процесу, але мають деякі зауваження та рекомендації до його організації.

Головна мета дистанційного навчання під час війни – не засвоєння нових знать, а психологічна підтримка, спілкування, переключення уваги дітей.

 Жодних негативних оцінок, обліку відвідування, об’ємних домашніх завдань тощо – навчання повинно стати допомогою дитині, а не черговим стресом та хвилюваннями.

Зараз не час планувати уроки на вивчення нового матеріалу. Заняття мають бути орієнтованими на повторювання – це буде ефективніше.

Не забувайте про загальні правила дистанційного навчання та гігієну користування гаджетами.

Ставтеся з розумінням до дитячої розсіяності, неуважності та інертності під час онлайн уроків.

Вчителі мають підбадьорювати дітей, а не залякувати негативом під час уроків. А відволікатися варто лише на підтримку та турботу, а не на актуальні новини.

Навчання у такий складний час – це новий виклик для педагогів, але знайте, що ваша безумовна любов до дітей та підтримка допоможе їм стабілізувати психологічний стан. Пам’ятайте, педагог – не психолог, тому якщо ви побачили, що ваш учень надто тривожний, плаксивий або агресивний, одразу зверніться до психолога закладу для подальшої психологічної підтримки дитини.

Бережіть себе та близьких.

Детальніше...https://healthcenter.od.ua/2022/03/11/povernennya-do-shkoly-pid-chas-vijny-pravyla-organizacziyi-navchannya/