https://drive.google.com/file/d/1KVFflWbsXk6DAH2XPQGQv7sG5HJabzkc/view?usp=sharing

Як запобігти пандемії вигорання

 вчителів на карантині

Карантин — це кризове навчання

Чому я наголошую, що зараз — навчання під час кризи? Тому що багато хто вважає, що карантин — це хоумскулінг, домашнє навчання або онлайн-навчання. Однак насправді це кризова ситуація: сьогодні поза межами школи перебувають 1,5 млрд учнів у всьому світі. Ми відправили їх додому і зараз намагаємося відновити таку-сяку тяглість навчального процесу. Тож ми всі разом маємо видихнути і усвідомити, що ми не зможемо просто скопіювати все, що було в школі, і повторити це на дистанційному навчанні. Отож давайте всі зійдемося на тому, що кризове навчання не буде ідеальним.

Коли ми забрали з освіти саму структуру школи, ми усвідомили, наскільки великим є розрив у доступі до освіти, у рівності можливостей сімей: хтось може не мати інтернет-зв’язку, комп’ютера чи гаджета вдома, хтось не в змозі забезпечити повноцінне харчування своїм дітям і не має доступу до соціальної і медичної сфер послуг. ЮНЕСКО створила глобальну коаліцію, яка працюватиме саме із цим викликом. Якщо хочемо до 2030 року досягти глобальної цілі ООН № 4 — рівний доступ усіх до якісної освіти, маємо подолати цей розрив.

14 порад на карантин, як зберегти гарні стосунки з рідними в одній квартирі

Другий аспект кризового навчання: коли ми закрились на карантин, ми забрали соціальну структуру школи. Той безпечний простір, який діти і батьки мали завдяки школі і на який могли покластися, тепер зачинений. Тож маємо, перш за все, впевнитися, чи забезпечений базовий рівень потреб дітей удома.

Чому вчителі досі не перейшли на онлайн-навчання? Деякі країни, як наприклад Фінляндія, вже давно практикують онлайн-інструменти в навчанні. Проте світова реальність така: якщо ви не належите до 10 % заможних регіонів світу, ви не зможете в один момент просто перескочити на онлайн-навчання — це так не працює. Неможливо перейти на онлайн-навчання у звичайний, некризовий час — адже тоді буде 50 % дітей, які мають можливості для цього, і 50 % — які не мають цих можливостей, тож вчителям довелося б нести подвійне навантаження в роботі.

Зараз, в умовах пандемії, саме час для змішаного навчання, але перед тим ми повинні впевнитися, що всі діти мають однакові стартові умови для цього.

Можемо отримати пандемію вчительського вигорання

Що це означає? Це означає, що дітям треба забезпечити їхні базові потреби до того, як ставити високі академічні цілі. Звісно, навчання дуже важливе під час карантину, про це ніхто не сперечається. Але більш важливими є здоров’я, безпека та добробут дітей. Ми всі живемо в різних умовах і реальностях — залежно від контексту ваш психоемоційний чи фізичний стан дуже відрізняється від стану інших сімей.

Закриття шкіл на карантин найбільше впливає на незахищені прошарки населення, адже часто школа є місцем безпеки і позитивного спілкування для дітей. У відповідь на це вчителі по всьому світу намагаються відтворити цю соціальну структуру школи поза школою — вони поєднують друзів і однокласників онлайн, дають їм можливість спілкуватися і проявляти себе через сторітелінг чи інші креативні шляхи.

Закликаю вас подумати про переживання втрати і горювання в умовах соціального дистанціювання. Упродовж пандемії ми стикаємося зі смертями та втратами — від хвороби можуть померти друзі, родичі, колеги. Під час карантину ми не можемо бути поруч і розділити це спільне горе. Люди помирають наодинці, але і їхні рідні переживають жалобу за ними наодинці. Це явище, без сумніву, матиме вплив на учнів та на їхні родини. Те саме стосується родин вчителів. Отже, маємо дивитися на навчання через призму цих першочергових психофізичних потреб.

Якщо не будемо дбати про педагогів, можемо отримати пандемію вчительського вигорання: багато вчителів не готові і не вміють працювати з онлайн-інструментами для навчання, а відтак вони відчувають постійний стрес і тривогу з цього приводу. Тому маємо зробити принцип «Спершу Маслоу, потім Блум» (спершу — базові потреби за пірамідою Маслоу, потім уже педагогічні цілі за таксономією Блума — ред.) наскрізним у всіх аспектах освіти під час пандемії в усіх країнах світу.

Дистанційне навчання: підтримка учнів і чітка структура роботи

Дистанційне навчання вже існувало раніше: в деяких регіонах вчителі надсилали поштою завдання учням з віддалених місцевостей, деінде таке навчання відбувалося через теле- чи радіоуроки на центральних каналах, і діти надсилали роботи вчителям. Ці методи дистанційного навчання існують досі в багатьох країнах світу. Сьогодні багато хто сприймає дистанційне навчання через призму онлайн-освіти, але через великий розрив у можливостях і доступі до цифрових технологій у різних регіонах онлайн-навчання може бути доступним лише 50 % учнів. Тож кожен вчитель опиняється перед викликом — треба впевнитися, що всі його учні отримують усе необхідне для навчання.

Коли ми говоримо про дистанційну освіту, то маємо на увазі синхронне і асинхронне навчання.

·                     Синхронне — це онлайн-відеоконференція наживо: учні одночасно беруть участь у занятті, спільно проходять процес навчання і спілкуються тут і зараз.

·                     Асинхронний підхід — це коли вчитель завантажує або дає учням лінки на вже готові записані відеоуроки чи матеріали, учні опрацьовують їх самостійно.

Вчителі мають пам’ятати: батьки ваших учнів працюють з дому, вони зайняті цілий день, тож не навантажуйте дітей великими і складними завданнями. Не сподівайтеся, що вам вдасться скопіювати все, що ви зазвичай робите в класі, під час дистанційного навчання. Натомість подумайте, що зараз, під час пандемії, найважливіше для учнів? Їм важливо мати змогу взаємодіяти з тим, що відбувається навколо. Тому дуже важливо підлаштувати навчальну програму з вашого предмета до реального світу і сьогоднішніх проблем, щоб діти могли описувати і проживати свій досвід.

https://osvitoria.media/experience/yak-zapobigty-pandemiyi-vygoryannya-vchyteliv-na-karantyni/