Коротка пам’ятка для вчителів, які працюють із дітьми під час війни. 9 правил

ПОРАДИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

1.              Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу. Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.

2.              Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.

3.              Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом.  Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.

4.              Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води.

Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.

1.              Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне. До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.

2.              Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.

Детальніше...https://nus.org.ua/articles/korotka-pam-yatka-dlya-vchyteliv-yaki-pratsyuyut-iz-ditmy-pid-chas-vijny-9-pravyl/

 

Війна приносить в життя дітей втрату, невизначеність, активізує страх та тривогу. Діти втрачають звичну повсякденність та впорядкованість життя. Зазвичай відчуття безпеки та захищеності діти шукають у своїх батьків.

Пропонуємо кілька порад щодо того, як підійти до розмови з дитиною про війну.

1. Надавайте інформацію відповідно до віку дитини та подбайте, щоб вона не ретравмувала дитину. 

Діти з найменшого, дошкільного віку, мають право знати, що відбувається у їхній країні, але дорослі також мають відповідальність убезпечити їх від небезпечного контенту. Говоріть з дітьми зрозумілою їм мовою, через казки та історії, де наприклад, козаки боролися проти зла, захищали свою землю (“Котигорошко”, “Чарівні історії про козаків” тощо). Під час розмови стежте за реакціями дитини та будьте чутливими до її рівня тривоги. Це нормально, якщо ви дуже переживаєте через те, що відбувається, але пам’ятайте, що діти сприймають емоційні сигнали від дорослих, тому говорячи з дитиною, намагайтеся тримати контроль над емоціями. Нагадайте, що багато людей наполегливо працюють не лише в Україні, а й у всьому світі, щоб закінчити війну. 

2. Дбайте про медіагігієну та медіаграмотність вашої дитини в умовах війни. 

Будьте уважними до того, яку інформацію отримують діти, прислухайтеся до їхніх розмов, аналізуйте їхні запитання до вас. Діти можуть отримувати інформацію з різних джерел, тому важливо уточнювати у вашої дитини,  звідки вона дізналася ту чи іншу інформацію і якщо вона неточна або неправдива - виправити це. Можна почати з таких запитань: «Це цікава думка. Розкажи, чому ти так думаєш?», «Мені важливо почути твою думку про це…», «Як ти думаєш, де ми можемо отримати більше інформації про це?». Навчіть дитину тому, що таке медіаграмотність та критичне мислення, розкажіть про те, як і для чого можуть поширюватися фейки. Саме тоді, коли дитина запитує, висуває гіпотези, шукає причини - вона мислить, важливо скеровувати дитину та вчити перевіряти знайдену інформацію у різних джерелах, які вважаються достовірними. Нагадайте дитині, що вона може поговорити з вами чи іншим значимим дорослим, коли захоче. 

 Детальніше...https://www.unicef.org/ukraine/stories/how-to-talk-to-children-about-war

19 травня українці відзначають Всесвітній день вишиванки

Шановні  українці! Щиро вітаємо усіх з Всесвітнім днем вишиванки!

Вишиванка для українців завжди була споконвічним національним  символом та святинею, особливим зв’язком поколінь та підґрунтям для розквіту патріотичних переконань. В умовах сьогодення вишиванка є символом віри, надії, любові, сміливості, боротьби та перемоги.

Одягайте вишивану на свято та у будень! Бережіть свою душу та тіло!

Вишиванка - духовна броня українців, яка захищає у всі віки наших воїнів. Вишиванка була оберегом у дружинників наших князів, у славних українських козаків, у бійців армій УНР та ЗУНР, Української повстанської армії. У наш час українські бійці теж вдягають вишиванку під військову форму як оберіг, як захист від ворожих куль.

Пишаємось, що ми українці!

Пишаємось Героями, які боронять нас від московської орди!

Віримо у нашу перемогу та могутню Україну!

Всім нам мирного неба після перемоги над рашистською нечестю!

Слава Україні!

Героям слава!

 

ІІІ Міжнародна науково-практична конференція "Інновації в освіті: реалії та перспективи розвитку"

 

 20 травня в Західноукраїнському національному університеті розпочала роботу ІІІ Міжнародна науково-практична конференція "Інновації в освіті: реалії та перспективи розвитку". У ході конференції, організованої колективом кафедри освітології і педагогіки,  науковці працюватимуть у семи секціях:
сучасні технології навчання і виховання: український та світовий досвід;
інновації у вищій освіті: стратегії та технології;
історія освіти: погляд та інновації в освітній діяльності та управлінні;
управління освітою в сучасному світі та інноваційний розвиток суспільства;
розвиток професійної компетентності в умовах післядипломної освіти;
фізична культура в системі гуманітарної освіти;
психологія та соціальна робота: нові ідеї та наукові досягнення.
Перший проректор ЗУНУ Микола Шинкарик звернувся до учасників: "Відрадно, що конференція, яка відбувається за участі українських та закордонних вчених має на меті обговорити сучасний стан освіти й окреслити перспективи розвитку. Переконаний, що такий діалог буде результативним, адже на часі будувати нові стратегії".

У конференції беруть участь науковці, аспіранти, студенти зво та науково-дослідних установ, а також фахівці-практики, які активно займаються дослідженнями у сфері суспільних, психолого-педагогічних наук. Мета конференції – об’єднати науковців з різних міст України і закордону для обміну науковими доробками і жвавих дискусій.

Детальніше...https://www.wunu.edu.ua/news/21966--mzhnarodna-naukovo-praktichna-konferencja-nnovacyi-v-osvt-realyi-ta-perspektivi-rozvitku.html

 Життя в умовах стресу: психологиня дала поради, як допомогти собі під час війни

Жити у перманентному стресі важко та складно. Психологи регулярно дають поради, як допомогти самому собі.

"Вже немає далекоглядних планів, тому що є лише один план – пережити день. Життя в умовах стресу виснажує, а на 12 день ми всі можемо спостерігати деякі зміни настрою та адаптаційні реакції", — пише у своєму блогу психологиня Марина Іванова.

Як підтримати себе?

1. Рутинні дії

Не нехтуйте режимом, якщо у вас є можливість. Структура дня знижує тривожність за рахунок того, що життя стає трохи передбачуваним, є відчуття контролю за ситуацією.

2. Робіть те, що можна, коли хочеться.

Це повертає почуття самоконтролю. Отже, якщо можете і хочете спати – спіть, якщо є бажання та можливість піти у душ – йдіть.

3. Допомагайте тим, кому складніше, ніж вам.

Це допомагає повернути відчуття особистої цінності та одночасно переключитися зі своїх відчуттів на відчуття оточення, що теж поновлює психологічну стабільність.

4. Намагайтеся помічати щось хороше.

На контрасті зараз це, як не дивно, не так і складно. Бо в умовах війни дуже змінилися цінності та пріоритети, а тому навіть якщо вам вдалося випити чашку смачного чаю чи поговорити з близькими – це вже як джекпот сьогодні. Концентруючись не лише на тривожних новинах, ми підтримуємо себе та свою психіку у стабільному стані.

5. Не бійтеся мріяти та будувати плани на "після війни".

Все це колись скінчиться, а тому ми маємо бути готові до життя. А коли маємо мету попереду, нам легше пережити складнощі.

Детальніше...https://tsn.ua/lady/news/obschestvo/zhittya-v-umovah-stresu-psihologinya-dala-poradi-yak-dopomogti-sobi-pid-chas-viyni-2002609.html

 

 "Далі буде краще," — військовий психолог про підтримку психологічного стану під час війни

Які емоції під час війни є нормальними, а які ні?

Будь-яка психотравматична подія викликає стрес. Людина починає підлаштовуватися під нові умови і приблизно за місяць звикає. Адаптація є нормальною для будь-якої людини. Якщо відбувається дезадаптація, тобто людина не може прийняти ситуацію, що склалася, вона потребує кваліфікованої психіатричної допомоги.

"Будь-які емоції є нормальними"

У стані сильного стресу будь-які емоції є нормальними, незвичною є їхня відсутність. Головне — навчитися спрямовувати емоції, адже часом буває забагато злості від того, що людина хоче вбити ворога. Втім, замість того, щоб брати зброю і йти воювати, вона починає злитись і дратувати людей, які знаходяться поруч. Це не допомагає.

Іноді трапляється емоційне загострення. Наприклад, людина може перебувати у постійному страху. Є люди, які свідомо не хочуть виїздити зі свого дому у безпечне місце і жаліються, що їм дуже страшно. Вони не хочуть їхати в безпеку, розуміючи, що там буде дискомфортно. Тобто їм комфортно, але небезпечно, а треба змінити на "безпечно і може бути дискомфортно". Дуже важливо, аби цивільні свідомо переходили в безпеку. Героїчно сидіти у Києві з постійним відчуттям страху — неефективно. Коли людині страшно, у неї замість ділянки мозку, яка задіяна в критичному мисленні, працює лімбічна система, що відповідає за емоції. Якщо людина змусить себе переїхати у безпечне місце, вона зможе знову підключити раціональний мозок і бути більш ефективною.

Зараз багато говорять про емоційні коливання. Як зарадити в такому випадку? Чи можливо себе якось підтримати при потраплянні у "емоційну яму"?

Емоційні гойдалки — звична річ. Емоції мають змінювати одна іншу — це нормально. Людина не може постійно радіти чи сумувати. Під час війни коливання настрою загострюються: людина вже не радіє — у неї ейфорія, вона не сумує — сприймає новину з жахом. Втім, це теж нормально. Важливо виганяти всі ці емоції: хочеться поплакати — плачте, хочеться посумувати — посумуйте. Емоції послідовно змінюватимуть одна одну, їх важливо проживати і відпускати, аби залишатися в ресурсі.

Детальніше...https://suspilne.media/221165-dali-bude-krase-vijskovij-psiholog-pro-pidtrimku-psihologicnogo-stanu-pid-cas-vijni/

 Повернення до школи під час війни. Правила організації навчання від психолога

З понеділка одеські школярі повернуться до навчання у дистанційному форматі. Думки батьків розділилися: одні вважають, що ніякого навчання під час війни бути не може, інші – що діти мають навчатися незважаючи ні на що. Психологи ж підтримують відновлення навчального процесу, але мають деякі зауваження та рекомендації до його організації.

Головна мета дистанційного навчання під час війни – не засвоєння нових знать, а психологічна підтримка, спілкування, переключення уваги дітей.

 Жодних негативних оцінок, обліку відвідування, об’ємних домашніх завдань тощо – навчання повинно стати допомогою дитині, а не черговим стресом та хвилюваннями.

Зараз не час планувати уроки на вивчення нового матеріалу. Заняття мають бути орієнтованими на повторювання – це буде ефективніше.

Не забувайте про загальні правила дистанційного навчання та гігієну користування гаджетами.

Ставтеся з розумінням до дитячої розсіяності, неуважності та інертності під час онлайн уроків.

Вчителі мають підбадьорювати дітей, а не залякувати негативом під час уроків. А відволікатися варто лише на підтримку та турботу, а не на актуальні новини.

Навчання у такий складний час – це новий виклик для педагогів, але знайте, що ваша безумовна любов до дітей та підтримка допоможе їм стабілізувати психологічний стан. Пам’ятайте, педагог – не психолог, тому якщо ви побачили, що ваш учень надто тривожний, плаксивий або агресивний, одразу зверніться до психолога закладу для подальшої психологічної підтримки дитини.

Бережіть себе та близьких.

Детальніше...https://healthcenter.od.ua/2022/03/11/povernennya-do-shkoly-pid-chas-vijny-pravyla-organizacziyi-navchannya/

 

Як підтримати дитину, якщо ви опинились у зоні активних бойових дій: способи зниження стресу

 

У стресі є великий ризик "зірватись", намагайтесь уникати конфліктів і з розумінням ставтесь до всіх членів родини.

Як підтримати дитину, якщо ви опинились у зоні активних бойових дій.

• Намагайтесь залишатись якомога більш позитивними. Діти сприймають ситуацію через ваші реакції та поведінку. 
• Обіймайте своїх дітей, якщо вони цього хочуть, дозволяйте їм притискатись до вас.
• Розкажіть про ваші плани та дії (наприклад, ми зараз маємо всі перейти у коридор, оскільки там саме безпечне місце в домі: немає вікон, меблів і ближче до виходу).
• Співайте разом дитячі пісеньки, малюйте, грайтеся – все це дає дітям відчуття безпеки.
• Приймайте те, що відчуває ваша дитина, які б емоції то не були. Поясніть дитини природу її емоцій (скажіть, що те, що вона відчуває – нормально, запевніть, що ви разом і підтримуєте дитину).  
• У взаємодії з підлітками зберігайте рівновагу між, з одного боку, ставленням до них,  як до дорослих (казати правду, ділитись своїми думками і покладати на них відповідальність), і, іншого, наданням їм можливості звернутись до вас за допомогою та підтримкою.
• У стресі є великий ризик "зірватись", намагайтесь уникати конфліктів і з розумінням ставтесь до всіх членів родини.

 Детальніше...https://tsn.ua/ukrayina/yak-pidtrimati-ditinu-yakscho-vi-opinilis-u-zoni-aktivnih-boyovih-diy-sposobi-znizhennya-stresu-2000875.html

 Як піклуватися про себе в складні часи: розв'язання власних проблем

Можливо, ви відчуваєте безпорадність, злість, занепокоєння чи сум, і це цілком нормальне явище.

Життя буває повне злетів і падінь. Ми всі стикаємось з проблемами різних масштабів, які нам потрібно подолати. Ось чому важливо навчитися їх вирішувати.

Про це пише UNICEF Україні. 

Впорядкуйте думки

Можливо, ви відчуваєте безпорадність, злість, занепокоєння чи сум, і це цілком нормальне явище. Активне заспокоєння розуму, коли він переживає ці емоції, може бути дуже помічним. Можна покласти одну руку на груди, іншу – на лоба. Глибоко вдихніть і видихніть кілька разів. Зосередьтеся на диханні.

Якщо всі ці емоції і почуття не зникають, уявіть, що вони – це хмара, яка пропливає перед вами і з часом ховається за обрій. Відчуття спокою може допомогти вам ефективніше розв'язувати власні проблеми.

Не шукайте винних

Коли трапляється щось погане, перше, що ми можемо зробити, – зосередитись на провині. "Я все зіпсував. Вона змусила мене це зробити. Він перший почав. Я не можу. Ти ніколи мене не слухаєш. Вони мене не розуміють". Але зосередження уваги на провині не допоможе вам подолати проблему і змусить почуватися ще гірше. Натомість спробуйте зосередитись на тому, що ви можете контролювати, і дійте. Подумайте, що потрібно змінити, що ви можете зробити чи яка допомога вам потрібна. Ви набагато сильніші і стійкіші, ніж думаєте.

Детальніше...https://tsn.ua/ukrayina/yak-pikluvatisya-pro-sebe-v-skladni-chasi-rozv-yazannya-vlasnih-problem-2002084.html

 

Як пережити кризу та зберегти спокій: психологи ДСНС надали рекомендації

Як допомогти під час агресії.

Психологи ДСНС надали поради щодо життя у кризу та зберігання спокою під час війни. Зокрема, вони розповіли, що робити у випадку агресії та панічної атаки.

Як допомогти під час агресії

• за можливості зведіть до мінімуму кількість людей поряд,
• дайте людині можливість вивільнити емоції,
• якщо це доречно – доручіть людині роботу, пов’язану з великим фізичним навантаженням,
• демонструйте доброзичливість,
• намагайтеся розрядити ситуацію смішними коментарями або діями.

Детальніше...https://tsn.ua/zdorovya/korysni-statti/yak-perezhiti-krizu-ta-zberegti-spokiy-psihologi-dsns-nadali-rekomendaciyi-2002690.html

 

На фоні військового стану діти схильні до емоційного сприйняття інформації не менше, аніж дорослі. Тому, задля спокою дітей, слід наголосити на основних правилах спілкування з дітьми про воєнний стан.

Найголовніше – варто дитині завжди говорити правду, але без паніки та надмірних емоцій. Правильно підібравши слова ви можете психологічно підготувати дитину до звуків серени, вибухів і тд.. Головне – дорослі мають проявляти спокій в очах дитини, в наслідок чого дитина буде відчувати безпеку. У разі, коли батьки починають панікувати. Обговорюватися між собою в присутності дітей власні страхи та переживання, діти починають також боятися та хвилюватись за власне життя та життя рідних.

Детальніше...https://healthcenter.od.ua/2022/02/28/yak-govoryty-z-ditmy-pro-vijskovu-agresiyu-porady-psyhologa/

 

Як не панікувати під час війни. Поради психолога

Ключова мета агресора – викликати паніку серед населення. Але піддатися паніці – це найгірше, що можна наразі зробити. Тому ось кілька порад самодопомоги:

Потреба в безпеці – природня для людини, і говорити про свої відчуття – це також нормальна реакція.

1. Зверніться до дихотомії контролю – це поділ речей на підконтрольні нам і ті, на які ми не можемо вплинути. Слід продумати кілька алгоритмів дій для різних варіантів розвитку ситуації – це допоможе позбавитися панічної поведінки і додасть впевненості.

2. Не позбавляйте себе речей, які приносять задоволення, нехай навіть маленьке, та заспокоюють. Це може бути кава або читання книги.

3. Робіть фізичні вправи. Фізичне навантаження дозволяє виробляти більше серотоніну та сприяє кращому сну. Чим більше ми боїмося, тим більше витрачаємо ресурсу на подолання порогу тривоги. Хороший сон, ситість та фізичне навантаження – це запорука стресостійкості.

4. Дозуйте отримувану інформацію. Оберіть кілька офіційних джерел та ЗМІ, яким ви довіряєте, оцінюйте отриману інформацію тверезо і робіть паузи у процесі читання новин. Паузи на фізичну активність, їжу, хобі тощо.

5. А головне – не залишайтеся сам на сам із власними переживаннями. Якщо є така можливість, об’єднайтеся із сім’єю та рідними, діліться своїми почуттями і спільно слідуйте порадам 1-4.

Бережіть себе та близьких. Все буде добре!

Детальніше...https://healthcenter.od.ua/2022/03/01/yak-ne-panikuvaty-pid-chas-vijny-vazhlyvi-porady-psyhologa/

 «Мені соромно бути в безпеці». Як позбавитись синдрому «провини вцілілого»

Багато хто з тих, хто зараз знаходяться в більш безпечних містах або країнах, відчувають провину за те, що їх життю нічого не загрожує у той час як інші люди залишаються під обстрілами і навіть гинуть.

Це і є «синдром провини вцілілого». Він має навіть фізичні прояви: нудота, проблеми з травленням та апетитом, безсоння, тремтіння. Може здаватися, що здавлює грудну клітку чи геть усе тіло сповнене болем. Психологічно цей синдром проявляє себе у нав’язливих думках, апатії, панічних нападах, відсутності радості від порятунку. У найбільш важких випадках може проявлятися селфхарм (нанесення шкоди самому собі).

Хто може відчути провину? Будь-хто під час воєнних дій, але найбільше вразливі евакуйовані та батьки, що пережили своїх дітей під час війни.

Детальніше...https://healthcenter.od.ua/2022/03/04/meni-soromno-buty-v-bezpeczi-yak-pozbavyty-syndromu-provyny-vczililogo/

Детальніше...https://nus.org.ua/news/yak-zaspokoyity-ditej-pid-chas-vijny-zberigajte-zobrazhennya-z-poradamy/
 

 

Долаємо паніку. 46 вправ і порад, як стабілізуватися під час війни

“Як би ми не були “готові” до того, що зараз відбувається, неможливо нормально сприймати те, що у 2022 році ми чуємо слово “війна”. Усі реакції, які виникали у вас сьогодні вранці чи виникають зараз, — абсолютно природні й не варто відчувати за це провину”, — каже сімейна та дитяча психологиня Світлана Ройз.

За словами фахівчині, залежно від провідного типу нашої нервової системи, коли почули страшне слово чи звуки сирени, у когось почалася паніка, у когось почастішало серцебиття, когось почало “трясти”, хтось метушився чи завмирав, а хтось почав плакати…

У нинішній ситуації надзвичайно важливо зберігати спокій, не панікувати й акумулювати свої сили для підтримки родини та країни. Це вкрай складно в обставинах, що наразі відбуваються.

Детальніше...https://nus.org.ua/articles/dolayemo-paniku-46-vprav-i-porad-yak-stabilizuvatysya-pid-chas-vijny/

МОН очікує на майже 400 тисяч учасників ЗНО-2022

Цьогоріч Міністерство освіти і науки очікує на 394 тисячі осіб, які мають зареєструватися для участі у зовнішньому незалежному оцінюванні.

Про це повідомив міністр освіти і науки Сергій Шкарлет.

За його словами, наразі сформовано більше 96 тисяч реєстраційних карток.

Найбільша кількість заявок від майбутніх учасників тестування зареєстровано  Київському, Дніпропетровському та Харківському регіональних центрах.

Для учасників, які вже завершили процес реєстрації вже надруковані сертифікати ЗНО.

Як відомо, 01 лютого розпочалася реєстрація учасників зовнішнього незалежного оцінювання.

Цього року учасники ЗНО матимуть можливість безоплатно скласти тестування з п'яти навчальних предметів, а також обрати до складання додаткові предмети за плату.

Реєстрація на тестування триватиме до 09 березня 2022 року. Водночас комплекти реєстраційних документів учнів (слухачів, студентів) для проходження державної підсумкової атестації у формі ЗНО керівники закладів освіти мають надіслати до 01 березня 2022 року.

Детальніше...https://osvita.ua/test/85520/

 

Як зареєструватись на ЗНО: практичні поради від УЦОЯО

На допомогу майбутнім учасникам зовнішнього незалежного оцінювання Український центр оцінювання якості освіти підготував відеоінструкцію, як зареєструватись для проходження тестів.

З інструктивного відео майбутні учасники ЗНО дізнаються про те, на що варто зважати перед, а також безпосередньо під час реєстрації.

Переглянувши ролик, учасники ЗНО зрозуміють, як правильно зареєструватися, створивши та заповнивши реєстраційну карту.

Також цьогорічні випускники дізнаються, як правильно обрати потрібні предмети для вступу на гуманітарні або технічні спеціальності.

Окрім того, відео містить поради щодо реєстрації на ЗНО випускників минулих років, а також осіб, які потребують створення особливих умов, та осіб, які не планують вступати до закладів вищої освіти.

Детальніше...https://osvita.ua/abroad/higher_school/poland/85436/

 

ELPD запрошує викладачів на онлайн стажування в Польщі

Ви – успішний викладач, але відчуваєте, що ваш потенціал виходить далеко за межі нині можливого? Тоді ці пропозиції – для вас.

Стажування за кордоном – це чудова нагода не просто отримати нові знання й завести цікаві та корисні знайомства. Це реальний шанс розширити свої наукові горизонти та вдосконалити педагогічні напрацювання. Щоб досягти бажаного успіху й результату, потрібно кожний свій наступний крок робити ще більш впевнено і майстерно, особливо у педагогічній діяльності.

У таких науково-навчальних міжнародних проєктах для викладачів є беззаперечні переваги. Оцініть їх і зробіть висновок, який, без сумніву, приведе вас на один із напрямів стажування, що пропонує вам Європейська ліга професійного розвитку (ELPD).

·                     Обмін досвідом із зарубіжними колегами. Під час проходження онлайн-стажування ви матимете можливість спілкуватися із польськими викладачами. Чужий досвід може стати безцінним і, щонайважливіше, унікальним джерелом інформації. А ви, у свою чергу, розкажете польським колегам про власні спостереження та практику.

·                     Нові теоретичні й практичні знання. Така форма навчання підходить усім, хто планує отримати вчені звання доцента, професора та старшого наукового співробітника або ж наукові ступені – кандидата і доктора наук.

·                     Розширення свого кругозору та вдосконалення професійних навичок. Міжнародне онлайн-стажування – це ідеальний формат для амбітних, цілеспрямованих педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти I-IV рівнів акредитації, які прагнуть поглиблювати та вдосконалювати свої знання.

Отож, Європейська ліга професійного розвитку у цьому році пропонує дистанційне стажування наступних напрямків:

·                     14 лютого – 25 березня для педагогічних та науково-педагогічних працівників – на базі Uniwersytet Ekonomiczny w Krakowie;

·                     28 лютого – 8 квітня для викладачів юридичних дисциплін – в Uniwersytet w Białymstoku;

·                     21 березня – 29 квітня для викладачів закладів вищої освіти України, організоване факультетом Наук про Освіту UwB;

·                     6 червня – 15 липня (виїзд 13-15 липня) для викладачів на базі Університету Collegium Civitas у Варшаві.

Всі організаційні питання команда ELPD бере на себе.

Пам'ятаймо, що «недостатньо тільки отримати знання – їх треба застосувати. Недостатньо тільки бажати – треба діяти». Прислухаймося до мудрої поради великого Гете – і хай успіх прийде до кожного!

Детальніше...https://osvita.ua/abroad/higher_school/poland/85436/